Усі подані рукописи проходять доволі строге рецензування. Воно містить кілька кроків.

По-перше, рукопис може бути прийнятий до розгляду лише в тому випадку, якщо ця сама робота не була опублікована або подана для публікації в іншому місці.

По-друге, переконуємося, що рукопис відповідає тематиці та вмісту журналу.

Наступним кроком слугує перевірка того, що стаття підготовлена відповідно до правил, описаних у Посібнику для авторів.

Безпосередній процес рецензування складається з таких кроків:

• Головний редактор призначає редактора розділу, відповідального за подальше рецензування статті.
• Призначений редактор розділу незалежно рецензує статтю внутрішньо та визначає, чи стаття підлягає подальшому подвійному зовнішньому рецензуванню. Перше рішення стосовно статті ухвалюється впродовж місяця від дати отримання статті. Якщо воно позитивне, то відповідний редактор розділу надсилає рукопис двом незалежним зовнішнім рецензентам.
• Дотримуємося вимог сліпого рецензування у текстах рецензій. Усталено редколегія дає три місяці двом зовнішнім рецензентам на написання рецензії від дати отримання згоди на рецензування. Рецензенти мають право просити про продовження кінцевого терміну рецензування.
• На основі звітів рецензентів член редакційної колегії дає редакції рекомендацію.
• За цією рекомендацією та звітами рецензентів редакція ухвалює рішення, яке надсилається автору.

Редактори та рецензенти уважно читають рукопис і надають окремі критичні зауваження у формі звіту, який містить коментарі, зауваження та рекомендації, такі як “Прийняти подання”, “Потрібні зміни”, “Повторно рецензувати”, “Відхилити подання” тощо.

Редакційна колегія надсилає усі три звіти (один внутрішній та два зовнішні) автору(ам) електронною поштою з остаточним рішенням або запитом на внесення змін, які зі свого боку можуть бути прийняті або відхилені автором(ами). Після того, як редактори та рецензенти будуть задоволені останньою версією, вона може бути прийнята до публікації редакційною колегією.

Процес рецензування - сліпий. Це означає, що рецензенти знають автора(ів) рукопису, але не навпаки.